Сумую за олдскулу

41

У нас в школі була п’ятиденка, заняття починалися о дев’ятій ранку, в день було по сім уроків. На одній із змін нас годували сніданком, після занять — обідом. У шкільній бібліотеці видавали підручники. На першому поверсі чергувала літня жінка, регулярно виганяють зі школи сторонніх хлопчаків, а смєнка зберігалася в шафі в рекреації поряд з дверима нашого класу. В учнів була можливість прямо в школі вилікувати зуби — добре обладнаний зубний кабінет лікар-стоматолог були до їх послуг.

Зараз в тій школі шестиденка, зате в учнів по п’ять-шість уроків. Сорок хвилин в день не роблять погоди, зате зайвий день на тиждень учням доводиться вставати о шостій-сьомій ранку, щоб прийти на заняття. Так, уроки тепер починаються о восьмій.

Їдальня, як виявилося, не відповідає новітнім санітарним нормам, і тепер в ній, нашвидку переобладнаній в буфет, продаються черстві булочки з невідомої пекарні і сік в тетрапаках. Школярі буфет прозвали «гастрит». І ціна у булочки з пакетиком соку така ж, яка була б у хорошого гарячого сніданку.

Обідом в буфеті вже не годують. На жаль, далеко не всі діти можуть пообідати вдома: деякі живуть в годині шляху від школи, а до того ж відвідують спортсекции або гуртки в школі, в які з чотирьох-п’яти годин. Альтернатива обіду — піца з кіоску за рогом або баночка з домашньої куховарством, шарлота, що тужить в теплій сумці з раннього ранку. Привіт, кишкові розлади!

Підручники тепер треба купувати самим. Програма за місцевим мови не змінюється вже років -дцять, місцева друкарня щороку друкує одні і ті ж підручники з одних і тих самих матриць. Але чорт смикне батьків купити підручник в учня старшого класу! Там же не той рік видання — не-можна-не можна!

Шафи для сменки канули в минуле, разом з ними розділили роздягальню на три частини — для 1-4, 5-9 та 10-11 класів. В різних приміщеннях. Природно, тітка-вахтер не в змозі обслужити одночасно три роздягальні, тому туди визначають учнів відповідних класів. Дві роздягальні ще працюють, бо в одній з них метушиться тітка, а в другій — 16-18-річні дівчата та хлопці. Але в третій… Семи — і дев’ятирічки роздають і приймають речі без контролю дорослих. У хлопців дитинство ще грає. Не розуміють вони, що переважить на чужі гачки пальто і куртки не можна. Прошаріть кишені — дитяча витівка. Стрибати і висіти на вішалках — весело і приємно. «Ой, а що це шуба обірвалася?» Так, забула сказати — вони нічого не можуть зробити здоровим чола з сьомих класів, які, теж не вийшовши з дитинства, вирішили пограти чужими шапками у волейбол.

Так, ще кадр з життя: охоронець. Дядько в камуфляжі не в змозі запам’ятати 850 учнів в обличчя. Легко пропускає сторонніх підлітків, але вже другий місяць поспіль впускає мене, молоденьку тендітну вчительку, тільки після того, як за мене поручаться двоє-троє інших колег. Основну частину часу дядько дивиться в монітор, який показує два входи в школу. Чи варто говорити, що в школі є третій, службовий вихід, через який діти бігають регулярно туди і назад?

Кабінет стоматології переобладнали в лінгвістичний клас (вже третього або четвертого іноземної мови), фельдшер стала приходити раз в місяць на медогляд. Чи варто говорити про те, що болі в животі, порізані пальці або забиті лоби тепер вимагають виклику батьків, «швидкої» та гучних проводів потерпілого геть зі стін закладу?

Так і хочеться всіх цих «реформаторів» відправити знову на десять (ой, вже одинадцять років у школу знову! З повним, ними ж затвердженим нормам «освіти».