А я не хочу, не хочу по зальоту

13

Дозвольте представитися: дівчина, двадцять чотири роки. Я завжди була дівчиною не зовсім в тілі, але худий мене не назвеш. Фігура — класичні пісочний годинник. І в мене завжди був маленький жіночий животик, та сама жирова складочка, так не улюблена всіма худеющими. Животик цей був завжди, фігура моя істотно не змінювалася останні років п’ять.

Це все преамбула. Тепер до суті. У цьому місяці я виходжу заміж і тут почалася моя задолбашка.

Щоб відпроситися з роботи, я розповіла керівнику про торжестві. Пішли відразу чутки, що я вагітна і виходжу по зальоту. Запитують у моїх колег, подруг, чи вагітна я. Гаразд би питали тільки малознайомі співробітники, так ще й ті, з ким я тісно спілкуюся, і не по разу або два.

З’їла дві печеньки — вона вагітна, інакше б худла до весілля. Сиджу втомлена — ти не вагітна? І все в тому ж дусі. І всі намагаються говорити, що у мене животик. Та він був весь цей час зі мною! Об’єктивно по сантиметрам він навіть став менше. Спочатку я це сприймала нормально, потім намагалася жартувати на цю тему, а зараз вже задовбали по сто разів відповідати одне і те ж.

Навіть якщо я була б вагітна, яке вам, люди, діло? Може це тільки в провінційних містечках звикли, що заміж виходять не обдумано і не по любові, а тільки по зальоту. Задовбали!