Фарбуємо по-великому

77

Держбюджет виділяє гроші на ремонти лікарень, шкіл, садочків. Ці гроші самі по собі невеликі, а якщо ще й вкрасти — залишиться дві банки фарби і шматок шпалери. Розумію. Але скажіть мені, дорогі ремонтники, чому не можна купити фарбу нормального кольору?!

Поліклініка. Вісім ранку. Пункт прийому аналізів. Жовті стіни з коричневими розводами. Ви що, замість фарби аналізом калу стіни поливали? Або це оригінальний спосіб лікування склерозу? Глянув на стіни: гівно. О, згадав! Я ж банку з добром забув здати! Про стать, устеленный в клаптиковій техніці «шматок паркету — шматок лінолеуму — три квадратика плитки» хочеться говорити довго-довго і дуже нецензурно. Якщо відкинути естетичний момент, це як мінімум небезпечно. Шматки лінолеуму задираються, і бабусі-дідусі, які і по рівній поверхні не дуже стійко ходять, мають реальний шанс впасти.

Моторошно дратує, коли фарбують вікна товстим-товстим шаром тисячолітньої фарби, яка стікає і засихає веселими білими бурульками. Відмити після неї скло? Не, не чули.

Школи. Відтінки зовнішньої обробки: блідо-зелений, блідо-жовтий, блідо-коричневий. Відтінки внутрішньої обробки: див. вище. Якось при мені майстер-маляр розмалював стіну — блакитну стіну! — синіми квітами. Я думала: невже дочекалися нормального ремонту?! Не вгадала. Через два місяці стіну зафарбували… коричневим. Всю. Повністю. У чому був геніальний сенс цього Екшн ства, я не знаю, але виглядало це нудотно.

І після цього всього мене розчулює питання: «Ну як вам наш ремонт?» А ви самі як думаєте?