Хочеш сісти — умій спілкуватися

70

Багато разів на різних ресурсах піднімалось питання, хто кому повинен поступатися місцем у громадському транспорті. Були і крики «Ви мені зобов’язані поступатися завжди, оскільки…», були й заперечення «Нічого я не зобов’язаний, сиджу де хочу, законом не заборонено!» Все було. Хотілося б поставити крапку в цьому питанні.

Почнемо з того, що в будь-якому громадському транспорті є виділені сидячі місця, призначені для інвалідів, людей похилого віку та пасажирів з дітьми. Людина, що не попадає в цю категорію, Екшн сно зобов’язаний поступитися місцем тим, кому воно призначене. У наземному транспорті ці місця зазвичай розташовані біля входу, щоб людям, яким це Екшн сно потрібно, було зручно увійти і відразу сісти. Так що, дорогі інваліди/літні/детные, вчіться зганяти з покладених вам по закону місць быдловатого виду хлопців замість того, щоб, ледве доковилявши до середини салону, вимагати поступитися місцем біля мене, дрібної на вигляд і гострої на язик дівчини. Не поступлюся. Я не сідаю на виділені місця, так що не вийде.

Окремо варто сказати про пасажирів з дітьми. Зараз стало модно саджати на окреме місце дитини, а самому стояти. Запам’ятайте: робити це категорично не можна! І це не тому, що я не люблю дітей, як раз навпаки. Ніжки малюка не дотягуються до підлоги, а ручки — до поручнів. Так що, якщо автобус різко хитнеться, дитина вилетить з сидіння. І добре, якщо відбудеться парою саден. Тому по-старому: самі сідаємо, садимо дитину на коліна і обов’язково притримуємо!

Нарешті, відповім на питання: що ж робити, якщо виділені місця зайняті тими, для кого вони призначені? Відповідь криється в оголошенні, яке постійно крутять в метро: «Будьте взаємоввічливими. Поступайтеся місця…» Зрозуміли, так? Не вимагайте місце, як ніби вам всі зобов’язані, а ввічливо попросіть поступитися, без мату і хамства.

Поважайте один одного.