Капітальний розгром

85

В хрущовці 1950-якогось року вирішили влаштувати «капітальний ремонт», а саме змінити стояки в квартирах і труби в підвалі. Це нині капітальний ремонт, так. Батареї, які не розвалюються тільки тому, що на них за ці роки наросли двадцять шарів фарби? А навіщо? Вікна, які не закриваються нічим, крім цвяха? Обійдетеся! Ресурс цих будинків був розрахований на 20 років, а минуло вже приблизно 60, і стіни розвалюються і тріскаються — кого це взагалі хвилює? Поки не завалиться сам, хрін хто подумає про те, що треба б знести це неподобство.

Робочі притягли та поставили біля кожного під’їзду металеві циліндри пару метрів в діаметрі і три метри заввишки. Біля деяких під’їздів по дві штуки стоять. Перегороджує прохід? А ти бочком пройди — ти ж молода! Ах, коляска не проходить? Ну так перенеси через огорожу і пройди по газону. Тут була клумба? Нам все одно: ми ж вам ремонт робимо.

Труби привозять раз на день, о сьомій ранку, і розвантажують якраз під вікнами. Думаєте, акуратно їх розвантажують? Зрозуміло, жбурляють на залишки недовытоптанных клумб з кузова з диким гуркотом і брязкотом. По закінченні процесу їх починають розтягувати до під’їздів, скрегочучи по асфальту.

Вісім ранку. Бабуся 65 років зі сльозами на очах несе на смітник зламані різьблені панелі (явно колись вирізані вручну) і приказує: «Іроди, зламали шафка, який мій Вітенька робив…» З’ясувалося, що робочі відірвали від стіни «заважає гівно» і жбурнули з усієї дурі на підлогу пам’ять про покійного чоловіка. Охренеть який крутий капітальний ремонт, так.

На наступний день чоловік з гучним матом ніс на смітник водонагрівач накопичувального типу, прожженый зварюванням. Виявилося, робітники не могли почекати 15 хвилин, поки він нагрівач відкрутить і зніме. Нам ніколи! Ми не зіпсуємо!

Про наскрізні діри з першого по п’ятий поверх, розбитою плитки на стіні, куди не ліз новий полотенцесушитель, і зіпсованих унітазах я вже просто промовчу. Це дрібниці.

Панове, засунули б ви свій «капітальний ремонт» собі глибше в дупу — всім було б легше.