Не вчи, вчений

52

Я два роки викладав в одному з найпрестижніших внз Росії. Працював за сумісництвом, два-три дні в тиждень, правда, навантаження давали до десяти годин в день. Працював за ідею: зарплати у вузах федерального підпорядкування залишають бажати кращого, але я заробляв на життя іншим. Викладав англійську. Групу з тридцяти телепнів ми з напарницею розбили на дві підгрупи: одна для тих, кому воно треба, а друга для тих, кого в університет засунули батьки.

В кінці чергового навчального року в керівництві прокинулася тяга до оптимізації: «У наступному році, щоб заощадити державні гроші, ми не будемо розбивати групи на підгрупи». Я чесно половину травня і весь червень попереджав усіх, до кого зміг достукатися, що така концепція несумісна з моїм уявленням про «роботу за ідею». Ефекту не було ніякого: мене або ігнорували, або говорили, що навчальні плани змінювати настільки складно, що майже неможливо.

Новий навчальний рік я почав із заяви на звільнення. В якості причини вказав «відсутність сенсу в роботі з поточним навчальним планам». Ви не повірите: навчальні плани якимсь чарівним чином змінили протягом півгодини! Я, правда, все одно пішов. Зате я тепер точно знаю, що світ при необхідності під тебе прогинається.