Про виховання чоловіків

34

Шановна мама з історії «Бійці невидимого фронту», я впевнена, що ви така не одна, і дуже вам співчуваю. Чесно. Тому що Екшн сно бачу в своєму оточенні більшість таких мам. Правда, дуже часто в цьому винні самі мами. Я не маю на увазі вас і нікого не хочу образити, але…

Коли я народила дитину, я теж перші два тижні сумлінно робила все сама: вставала ночами, годувала на вимогу (з годуванням — тут без варіантів, якщо це грудне молоко), змінювала памперси, мила, робила масаж, гуляла… загалом, перераховувати можна нескінченно. При цьому ще й треба приготувати обід, і в квартирі прибрати хоча б раз в тиждень, та ще й самої встигнути зуби почистити, помити голову і поспати хоча б трохи.

І через два тижні, коли від усього цього у мене пропало молоко, якого і так-то було дві краплі, я вирішила, що треба щось міняти. І що я зробила? Просто поговорила з чоловіком. І сказала йому, що ввечері після роботи дитина його! Мовляв, нічого не знаю, я буду спати, гуляти, стояти на голові, битися їй же об стіну — неважливо. На 3-4 години я хочу бути тільки наодинці з собою.

В результаті прибирання ми разом робимо в п’ятницю, їду на кілька днів вперед готуємо в суботу, знову-таки разом. І, знаєте, так стало добре і легко жити! Чоловік свою улюблену донечку пестить і плекає, а я в цей час встигаю пробігтися по магазинах, купити собі красиву білизну, сходити в перукарню і приготувати обід.

Чоловіків теж треба іноді виховувати… В хорошому сенсі.