З непутящими не по дорозі

56

Мої батьки тільки що поїхали за кордон. Без мене. Я відмовився після довгих слізних благань. «Яка нормальна людина відмовиться від поїздки за кордон?!» — запитаєте ви. Відповідь проста: задолбавшийся.

Дорогі мої, я не просто так вам в останній раз сказав, що більше не буду з вами нікуди їздити. Я прекрасно пам’ятаю цю повторювану кожну поїздку феєрію і всіляко хочу її уникнути. Я не хочу метатися з вами по магазинах за три години до відправлення в аеропорт, тому що раптом з’ясувалося, що ви не купили собі необхідних речей. Мене не приваблює перспектива витрачати кілька останніх годин будинку на гарячкові збори, про яких ви говорили протягом трьох днів і з-за яких я всі ці три дні вечорами відмовлявся йти в рейд, марно сподіваючись, що хоч в цей-то раз ви почнете збиратися не в останній момент. І ні в якому разі я не хочу по годині вам доводити, що зібраний мною за десять хвилин комплект речей повинен залишитися рівно таким, як є.

Мені дуже не хочеться ходити з похмурою міною вулицями іноземних міст, тому що ми так і не пішли в той музей, який я хотів, зате постояли в п’яти чергах. І не хочеться отримувати закиди в занудстві, коли я кажу вам, що ми третій день поспіль не потрапляємо у вибрані вами музеї, в які заздалегідь вирішили піти, саме тому, що ви заходили в кожен магазин на шляху, і в результаті п’ять годин двері несподівано зачинились.

Мені не вперлось вислуховувати щоденний скандал з приводу обіду, який з якоїсь неясної причини знову ніхто не запланував і не перейнявся пошуком відповідного ресторану по дорозі. І боронь мене боже перебувати поруч з батьком у разі, якщо це прекрасний заклад громадського харчування не буде знайдено до 16:00!

Після обіду мені хотілося б сходити ще он туди, туди і туди, тому що там відкрито до самого вечора, а потім погуляти з вами по набережній. Шкода, що це неможливо, адже ви забули, що їдете ранньою весною в місто на узбережжі і, не витративши п’яти хвилин на перегляд прогнозу погоди в Гуглі, не взяли з собою достатньо теплих речей та ще й умовляли мене свої не брати, так що нікуди ми не підемо. Краще посидимо в готелі, поскандалим, пообвиняем мене в нечуйності та занудстві.

Напевно, я зажерся, посиджу-ка я тиждень вдома, відпочину. Я вас, звичайно, дуже люблю, вдячний за пропозицію і все таке, але їхати з вами відмовлюся — і не вмовляйте. Задовбали.