Спокій, тільки спокій

22

Мене, людину загартованого, не вибиває з рівноваги навіть кричить за стінкою немовля з перфоратором. Але є бабусі — ось їх шкода. Вони ж старенькі, за нами не встигають.

Один відомий банк завів собі полчища дівчаток у корпоративній формі, які, як чортики з табакерки, вискакують назустріч кожному зайшов у банк і з леденить душу доброзичливою посмішкою пискляво тараторять: «Добрий день-чим я можу вам допомогти-що б ви хотіли зробити?» Потім фея дає тобі номерок твоєї черги і пропонує присісти.

Сиджу в черзі. Заходить бабуся. Точніше, навіть не заходить, а тільки з’являється в автоматичних дверях, обережно просовуючи ніс у вестибюль. І тут — там-тара-дам! — прямо перед цим ні в чому не винним носом, мов двоє зі скриньки, вискакує, клацаючи підборами, біло-бордова (форма у них така) дівчина азіатської зовнішності і екзальтовано видає свою скоромовку.

Бабусі пощастило: поруч був банкомат і стілець. Попередньо здригнувшись, за стінку банкомата вона сповзла на сидіння, трагічно подивилася на дівчину, співчутливо похитала головою, глибоко зітхнула і, взявшись за серце, сказала:

— Дитино, принесіть валер’янки. Нам з вами явно потрібно заспокоїтися.