Метал — з пластику?

44

Важко любити музику не того формату, що всі, але ще важче слухати її не на тому, на чому все. Прикиньте, люди, у мене в телефоні немає жодної пісні! Я не врубаю «Бутирку» на повну гучність через динамік, з мене не стирчать навушники.

Найбільше бісить, що мені лише нещодавно виповнилося п’ятнадцять. Наше плем’я в цьому віці досягає піку конформізму. І те, що я слухаю свій блек-метал на домашньому комп’ютері в lossless-форматі через дорогу звукову карту і навушники, виливається в такі сценки:

— Дай послухати, що слухаєш.
— Вибач, на телефоні немає. Дай болванку — наріжу.
— Тобто? Ти че, не слухаєш музику?
— Слухаю, але на телефоні — ні. Віддаю перевагу формат якісніший товар.
— Очманіти. Слухайте всі! Він, виявляється, не слухає музику взагалі!

І це в кращому випадку. Можуть і звинуватити в тому, що я не пацан, з усіма витікаючими. Якщо вже ви посадили свій слух всерйоз і надовго, не треба задовбувати тих, хто цього зробити не встиг.