Життя пройшло в очікуванні порожнього вагона

22

О, а ось і моя задолбашка вилізла!

Дорогою їде в поїзді, якого задовбали «запихивающиеся» в метро, спробуйте поглянути на ситуацію з іншого боку вагонних дверей.

Ви вирушаєте з ранку на роботу, спускаєтеся в метро. А там потяги, заповнені тими самими «здавленими» людьми, адже перед вашою станцією поїзд проходить кілька спальних районів і там теж дуже багато тих, кому потрібно з ранку на роботу. Але і у вас спальний район, тому з ранку на вашій станції ніхто не виходить — усім треба далі в центр. І ви пропускаєте один поїзд, другий, третій. Але людей у них менше не стає, незважаючи на те, що інтервал руху навіть не дві-три, а півтори-дві хвилини.

Час йде, а запізнення на роботу буде коштувати штрафу практично у розмірі зарплати за день, і в вагон доводиться «напихатися», давлячи своїми тушами».

А найдивніше трапляється пізніше… Поїзд на ходу розгойдує і трясе вагон. І до наступної станції чарівним чином виявляється, що насилу запихавшиеся і свисавшие з дверей стоять вже нормально. Тісно, але не здавлено. Тобто місце у вагоні ще було, просто громадяни, зайшли раніше, стали грудьми (або спиною) смерть у дверях, бо їм же виходити! Через три станції, на кільцевій.

І діватися нам нікуди. Ті, хто на роботі змогли домовитися про зміщеному графіку, давно це зробили. А решта так і будуть задовбувати вас вранці, оскільки, як пояснює нам департамент транспорту, звичайним громадянам їздити на машині — недозволена розкіш. Адже у нас найкращий, зручний і швидкий громадський транспорт.